«Належна обачність» як критерій вибору контрагента: ризики для платника податку
Судова практика України, зокрема, позиція Верховного Суду України, однозначно наполягає на дотримані концепції належної обачності під час вибору контрагента для подальшого фактичного виконання договору та отримання податкових преференцій у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ.
Верховний Суд України в Постанові від 5 березня 2020 року в справі№ 826/9368/15 вказав, що платник податків при виборі контрагента та в подальшому укладенні з ним договору повинен керуватися в тому числі «належною обачністю», оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та задоволення кінцевої ділової мети. Про відсутність реального характеру операції, виходячи зі змісту постанови, може свідчити фактична неможливість виконання умов договору, адже в контрагента відсутні матеріальні активи, працівники відповідної кваліфікації, основних коштів, виробничих потужностей (до прикладу, складських приміщень). Щоправда, Верховний Суд не пояснив, як саме платник податку мав перевірити свого контрагента, крім цього дану позицію не слід сприймати як абсолютну, оскільки вона обумовлена реальними обставинами справи та в інших рішеннях ВС висловлював думку, що при реальності настання наслідків господарської операції в платника, сам факт відсутності виробничих та трудових ресурсів у постачальника не свідчить сам по собі про безтоварність операції (КАС/ВС від 11.09.2018 справа №К/9901/3335/17 та від 16.01.2018 справа № 826/1398/14).
Те, що суди мають виходити саме з реальності операції та досліджувати її економічну обґрунтованість також підтверджено позицією в справі № 825/1630/17 від 04 червня 2020 року, у якій Верховний Суд зазначив, що навіть за умов підписання всієї первинної документації між суб’єктами господарювання, ці документи не є беззаперечним фактом реальності господарської операції. Суд вважає, що будь-яка господарська операція повинна мати економічну вигоду та ділову мету. Суд каже: «Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В іншому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку».
Отже, платникам податку необхідно потурбуватися про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала не тільки прояв належної обачності, але й обґрунтованості під час вибору контрагента.
Для того, щоб платник податку міг спати спокійно, потрібно провести ряд випереджувальних заходів, а саме:
- До моменту укладення договору, на етапі ведення переговорів з’ясувати надійність контрагента, зокрема, потрібно перевірити наявність даних про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань наявність податкового боргу, судових рішень (в тому числі, вироків у кримінальних справах);
- Витребувати стандартний перелік статутних та реєстраційних документів до моменту укладення договору, зокрема: копію статуту, документи, що уповноважують особу на підписання документів;
- Потурбуватися про мотивацію – чому саме ви обрали цього контрагента. Таким підтвердженням може слугувати переписка, пропозиції, прайси, з яких вбачається «вигідність» співпраці з даною особою.
- Відобразити в договорі всі істотні умови, включаючи предмет постачання, порядок постачання тощо. Весь ланцюжок і процес постачання має виглядати прозорим зрозумілим і обґрунтованим.
Виконання таких не складних правил навряд чи гарантовано убезпечить вас від спорів з податковою, проте сформує підстави та доказову базу для захисту своїх прав у суді.
Однак, слід говорити про те, що принцип належної обачності під час вибору контрагента має певні межі і здійснюється в рамках, які доступні платнику податків, а отже, все, що платник податку не міг знати й перевірити доступними методами лежить поза його відповідальністю, а тому добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.
Така позиція викладена в рішеннях Європейського суду з прав людини в справі «Інтерсплав проти України», «Булвес» АД проти Болгарії», і «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції».
Міжнародна практика відображена й у вітчизняній судовій практиці, зокрема, у постанові ВАСУ від 06.09.2016 за № 826/23325/15 вказано, що фіскальний орган зобов’язаний зокрема здійснювати доказування наступних ознак у контрагентів: відсутності руху активів, зобов’язань чи власного капіталу в процесі здійснення господарської операції, відсутність фізичних, технічних, технологічних можливостей до вчинення таких операцій, відсутність кваліфікованого персоналу, неможливість надати послуги у встановлені строки, незнаходження за місцезнаходженням тощо.
Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом, ця позиція також висловлена в Ухвалі ВАСУ від 23 листопада 2016 р. справа № К/800/18675/16, а тягар доказування неправомірності дій контрагента лежить виключно на фіскальних органах, що підтверджено висновком у постановах Верховного Суду від 29 березня 2019 року по справі №808/3412/16, від 27.03.2018 по справі № 816/809/17.
Таким чином, «належна обачність» – це критерій, дотримання якого є важливим для забезпечення в майбутньому належності виконання зобов’язань за договором, а отже, доводить відсутність узгодженості дій із вашим контрагентом у разі допущення останнім податкових порушень.
Схожі статті
Послуги юридичної компанії Домінанта
Залишити коментар:
Контакти
Оберіть місто
-
Одеса
пр-т Гагаріна, 12А, БЦ «Шевченківський», пов. 12