Актуальні питання захисту у кримінальному провадженні прав власності третіх осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт, а також інших власників або володільців майна

17.06.2021

Чимало осіб стикались із ситуацією, коли їхнє майно арештовувалось і вилучалось правоохоронними органами у справах, про які власнику чи володільцю майна раніше не було відомо.

Внаслідок цього особа була позбавлена права на відчуження, розпорядження та/або користування таким майном, а повернення такого майна ставало для власника/володільця головним болем, особливо, коли такий власник/володілець майна не був обізнаний про те, що він є стороною кримінального провадження (особи згідно п.19 ч.1 ст. 3 КПК України), або учасником такого провадження (особи згідно п.25 ч.1 ст. 3 КПК України), або про те, що його майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, тобто критеріям речових доказів.

Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Якщо таким ознакам відповідають документи – вони також визнаються речовими доказами.

У відповідності до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Якого ж процесуального статусу, в такому випадку, набуває власник/володілець майна? Які права та обов’язки виникають у такої особи? Як захистити свої права на майно та як таке майно повернути?

Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» від 18.02.2016 р. Кримінальний процесуальний кодекс України було доповнено статтею 642 — «Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт», внаслідок чого з’явився новий учасник кримінального провадження.

Так,  третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Треті особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Такі особи мають права та обов’язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна і повідомляються про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримують їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Але, не все так просто.

Власник або інший володілець майна (титульний власник), щодо майна якого вирішується питання про арешт, має підтвердити своє право власності або титульне володіння (напр., володіння майном за цивільно-правовими договорами (майнового найму (оренди), підряду, зберігання, застави та ін.), на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом) на майно, посилаючись на ті чи інші докази (напр.: витяги з державних реєстрів, банківські виписки, фінансова звітність та інші фінансові документи на підтвердження джерела походження коштів, свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт на авто, довіреність на розпорядження майном, договір тощо).

Фактично, права на майно повинні бути підтвердженими на момент вирішення питання про його арешт.

Ризиком відсутності підтвердження прав на арештоване майно особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути позбавлення статусу учасника справи, а відтак і прав та обов’язків, передбачених ст. 642 КПК України, тобто фактично така особа буде усунута від процесу вирішення питань щодо свого майна.

Постають логічні питання: «Що робити, якщо рішення про арешт майна прийняте і вже реалізоване, а підтвердження прав на майно у власника/володільця відсутнє?», «В порядку якого судочинства підлягають захисту права власника майна?»

Відповідно до положень КПК України, у разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є його учасником, має право звернутися із клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов’язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК.

 «Чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника, який не є учасником кримінального провадження і, разом з тим, чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту у порядку цивільного судочинства… Оцінку правомірності процесуального документа, ухваленого в порядку кримінального судочинства, не може бути надано у порядку іншого, а саме цивільного судочинства, оскільки КПК України передбачено порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності органу досудового розслідування», — йдеться у постанові Великої Палати Верховного суду від 17 жовтня 2018 року (Справа № 461/233/17-ц).

Згідно зі статтею 174 КПК України  підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження — судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Зазначені вимоги співпадають з положеннями частини четвертої статті 21 КПК України (згідно з якою здійснення кримінального провадження не може бути перешкодою для доступу особи до інших засобів правового захисту, якщо під час кримінального провадження порушуються її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України) та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка передбачає право особи на ефективний засіб правового захисту на національному рівні від порушень прав і свобод, гарантованих цією Конвенцією.

Крім того, відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України передбачено право оскарження під час досудового провадження рішення, дії чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Тобто чинним кримінальним процесуальним законом передбачено способи захисту прав власника, який не є учасником кримінального провадження і, разом з тим, чинним цивільно-процесуальним законом не передбачена можливість такого захисту у порядку цивільного судочинства.

Виходячи з аналізу актуальної судової практики можливо дійти висновку, що судова практика в контексті освітленого питання вже є більш-менш сталою і суди, в своїй більшості, і звісно ж, виходячи з конкретних обставин справи, єдині у своїх висновках, в яких зазначають, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку.

Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов’язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому ст.ст. 174539 КПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Другие публикации

Подписаться
Уведомление о
guest
0 Комментарий
Встроенные отзывы
Посмотреть все комментарии